Статтею 39 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Недієздатність особи характеризується двома складовими: наявністю хронічного, стійкого психічного розладу та не усвідомлення особою значення своїх дій та неспроможність керувати ними.

Справи про визнання особи недієздатною розглядаються судом в порядку окремого провадження за процедурою, встановленою статтями 293 – 300 Цивільного процесуального кодексу України.

Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги – за місцезнаходженням цього закладу. (ст.ст.295, 296 ЦПК України)

В заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. У даній заяві також мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. (ст. 297 ЦПК України).

З метою вирішення питання про співвідношення психічного стану особи та її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними судом призначається судово-психіатрична експертиза. Проведення судово-психіатричної експертизи при розгляді справ про визнання фізичної особи недієздатною є обов’язковою для з’ясування наявності чи відсутності підстав для визнання фізичної особи недієздатною.

Згідно ст.40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішення суду про це.

Наслідками визнання особи недієздатною є втрата нею права на вчинення будь-яких правочинів (укладення угод, договорів, їх виконання, тощо).

Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. (ч. 6 ст. 300 ЦПК України)