За цивільного життя Роман працював на будівництвах, хоча за освітою був викладачем фізичної культури. Втім, спорт супроводжував його по життю, адже пристрасть до футболу його ніколи не полишала.

Хлопець відрізнявся своєю винятковою добротою та турботою про своїх рідних. Навіть після початку великої війни, Роман, ризикуючи своїм життям, діставам своїх побратимів з-під обстрілів.

Лютий 2022 року змінив все. На перший день Роман пішов на донацію крові, а на другий вже стояв у черзі добровольців, що вишикувалась тоді перед військкоматом. Так Роман став на захист України.

Під час одного з численних боїв він отримав важке поранення, через що частково втратив зір. Проте це не зламало бойовий дух Героя. Після стабілізації та відновлення знову відправився на захист України. За словами його дівчини Ольги, він завжди тримав зв’язок із рідними, де б він не був.

За свою відважність Роман отримав відзнаку від Міністра оборони Рустема Умерова.

Наш Герой ніколи не хизувався тим, що він військовослужбовець. «Це моя робота, тому форму я залишаю там, а з вами я простий хлопець», — говорив він своїм рідним.

Під час своєї відпустки хлопець зробив пропозицію своїй дівчині, на жаль, це так і залишилося в планах. На одній з гарячих точок хлопець зустрів свій останній бій. Команда Широківської громади висловлює найщиріші співчуття рідним та близьким Романа!

Слава Герою! Слава Україні!